Майже тридцять років тому, після найтяжкої парламентської ночі, коли депутатів буквально закрили в приміщенні Верховної Ради, на світ з’явилася молода українська Конституція.

В той час дуже невеликий прошарок суспільства розумів, що мова йде про концептуальну відмінність у розвитку української держави. Більшість, вихована на радянській, а де хто, на сталінській конституції, вважали цю подію даремною. Мовляв, навіщо щось вигадувати, коли є вже існуючі норми та правила. А самі активні намагалися зірвати процес прийняття – навіщо ламати такі святі норми, як безкоштовні освіта і медицина, соціальні пільги та безкоштовне житло. І хоча спеціалісти аргументовано доводили, що нічого безкоштовного не існує, а пільги – це результат державного процесу крадіжки грошей своїх громадян, але бажаючих пошукати безкоштовного сиру в мишоловці було достатньо.

На щастя, український народ складається не лише з любителів дармовщини. То ж головною метою, яку вкладали в нову Конституцію молодої української держави її розробники, це реалізація найдавнішого прагнення українського народу до свободи. А разом з цим і фундаментальних прав людини на життя та особисту недоторканість, свободу слова і думок, совісті та релігії. Таким чином нова українська Конституція почала сама формувати нову політичну культуру української держави. Культуру, коли нікому не дозволяється узурпувати владу, якими би чистими помислами він не керувався, чи скільки б коштів та найманців у нього не було б.

Ось так, день за днем, від статті до статті , від сторінки до сторінки росли і формувалися як українська держава, так і її Конституція.

Чи були зміни Конституції? Так. І самі ганебні з них були направлені на те, щоб зруйнувати свободу простих українців. І саме тоді вони і вийшли на Майдани щоб захистити не лише себе та своїх рідних, но і не дати зруйнувати Основний закон своєї держави.

Інші зміни, такі як перехід до парламентської моделі управління та розвитку місцевих територій через процес децентралізації лише поглибив демократичні зрушення, що несе в собі українське суспільство. Навіть у часи війни українська Конституція дуже чітко відстоює права кожного українця, гарантуючи нам не лише перемогу, але й принципове людяне відношення одного до іншого.

Чи можна назвати нашу Конституцію ідеальною? Навряд чи. У неї є свої слабкі сторони. Конституційному Суду потрібно було не одно засідання щоб лише офіційно трактувати біля 50 з її положень. І як самі розумієте, це навряд ше йде на користь. Але наша Конституція – вона така ж як і ми з Вами. В неї є великий потенціал, вона прагне до свободи і бажає кожну людину в Україні зробити щасливою.

Тож допоможемо їй в цьому своїми думками та ділами, словами та прагненнями, щоб через декілька років впевнено сказати, що ми також є авторами української Конституції.