Немов демонструючи повчальну історію Остапа Бендера про небезпеку помірності, Одеська мерія, таки, зірвалась на питаннях топоніміки.
І якщо у викладі великого комбінатора трагедія вчительки французької мови Ернестіни Йосипівни Пуанкаре була спровокована чаркою коньяку, то що стало причиною зняття багаторічної обітниці «нізащо не будемо міняти назви вулиць» міствиконкомом поки залишається таємницею.
Але Олег Бриндак вже презентував зміну 200 найменувань на мапі Одеси. Тут і імперські назви, що заборонені законом, і ще радянські топоніми, які останні 8 років так вперто захищав Труханов. То ж можна уявити складнощі в роботі відповідної комісії при тому, що згідно зі Статутом Одеси «найменування на честь фізичних осіб допускається лише після спливу десяти років з моменту їх смерті», а словник прикметників на кшталт «Теніста», «Соняшна» та інше, вже, майже, весь використано.
Єдине, що можна гарантувати – дуже скоро не всяк і пригадає відповідь на питання «Як пройти на Дерибасівську?».
фыафы афыа фы афы а