Прапор — це не просто два кольори на полотні. Це знак того, що ми є. Що на цій землі існує народ, який має власне ім’я, власну пам’ять, власну гідність і власну волю.
Держава починається не з кордонів на карті й не з кабінетів влади.
Вона починається з внутрішнього переконання мільйонів людей: це моя країна, і я за неї відповідаю.
Сьогодні синьо-жовтий прапор майорить над містами, які пережили обстріли. Його піднімають над звільненими селами. Він лежить на плечах наших воїнів і вкриває домовини тих, хто віддав за Україну найдорожче. Його бережуть українці в усьому світі , як частинку дому, яку неможливо відібрати.
Синій — це не лише небо. Це наш простір свободи, у якому ми нікому не дозволимо бути господарем замість нас.
Жовтий — це не лише пшениця. Це земля, праця, хліб і життя, які ми захищаємо від тих, хто прийшов сіяти смерть.
Сила державних символів у тому, що вони переживають політиків, режими й цілі епохи. Вони нагадують: Україна більша за кожного з нас, але без кожного з нас вона не може бути сильною.
Ми можемо сперечатися, помилятися, бути різними. Єдність нації — це не однаковість думок. Це спільна межа, за яку ми не дозволимо відступити: Україна була, є і буде вільною державою.
Нехай наш прапор завжди піднімається над мирними містами, повертається туди, де на нього чекають, і нагадує всьому світові: українців можна виснажувати, але неможливо підкорити.
З Днем Державного Прапора України!
Борітеся — поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Тарас Шевченко
