Що відбувається у Селекційно-генетичному інституті: кадрові рішення Раїси Вожегової, 13 квартир і боротьба за майбутнє установи
Напередодні виборів директора у Селекційно-генетичному інституті – Національному центрі насіннєзнавства та сортовивчення розгортається внутрішній конфлікт, який уже давно вийшов за межі звичайної суперечки між працівниками та керівництвом. Кадрові призначення, бюджетні виплати, службове житло, повноваження Вченої ради, виконання рішень Національної академії аграрних наук – до кожного з цих питань у частини колективу сьогодні є претензії. У центрі більшості з них – виконувачка обов’язків директора СГІ–НЦНС Раїса Вожегова.
Саме за період її керівництва відбуваються численні «зміни», а також непрозорий розподіл службових квартир.І все це – напередодні виборів нового директора.Тому сьогодні питання полягає вже не лише в законності кожного окремого рішення Раїси Вожегової.
Не менш важливо зрозуміти, чи можуть дії, які проводяться нинішнім керівництвом, вплинути на майбутнє Інституту та виконання ним завдань, які поставлені перед ним державою.
Інститут, який мав би говорити про наукуСелекційно-генетичний інститут – далеко не пересічна бюджетна установа. Протягом десятиліть тут створювали сорти та гібриди сільськогосподарських культур, розвивали селекцію і насінництво, формували науковий потенціал української аграрної галузі.
Від результатів роботи таких установ значною мірою залежить здатність України зберігати статус одного з важливих гарантів світової продовольчої безпеки. Навіть під час повномасштабної війни світ продовжує розраховувати на українське зерно, а аграрії Одещини працюють у надзвичайно складних умовах.
Здавалося б, саме нові сорти пшениці та ячменю, результати селекційної роботи та досягнення українських учених мали б формувати інформаційний образ Інституту.
Однак останнім часом СГІ–НЦНС дедалі частіше опиняється в інформаційному просторі зовсім з інших причин.
Від селекції – до скандалу з бронюванням
Колектив ще не встиг оговтатися від березневого скандалу, коли Інститут опинився у центрі історії, пов’язаної з можливим незаконним оформленням бронювання від мобілізації.
За оприлюдненою інформацією, один із заступників керівника міг сприяти працевлаштуванню осіб заради отримання ними бронювання. Ціна питання, як повідомлялося, могла становити кілька тисяч доларів. При цьому, як повідомляють джерела з Інституту, до цього затримання могла бути причетна безпосередньо директорка Раїса Вожегова, яка у такий спосіб могла усунути потенційного конкурента напередодні виборів. Якщо завдання наукової установи – працювати на продовольчу безпеку держави, то подібний інформаційний фон завдає їй особливо болючого репутаційного удару. Замість повідомлень про те, як під ракетами та «шахедами» українські вчені створюють нові сорти сільськогосподарських культур, Інститут отримав зовсім іншу публічну репутацію.І після такого скандалу від нового керівництва логічно було б очікувати максимальної прозорості кадрової політики.
Проте саме кадрові рішення, які приймаються вже за керівництва Раїси Вожегової, сьогодні породжують нові запитання.
Без конкурсу
За інформацією працівників, які були змушені звільнитися у зв’язку з їх незгодою з кадровою політикою в.о. директора Раїси Вожегової, окремі наукові співробітники могли призначатися або переводитися на посади без передбаченого конкурсного відбору та з недостатньою кваліфікаційною відповідністю.
І це вже не лише питання кадрової процедури. Кожне таке призначення тягне за собою цілком реальні бюджетні витрати – заробітну плату, надбавки, премії та інші виплати. Тому, якщо з’ясується, що особи призначалися всупереч обов’язковій процедурі, закономірно виникне наступне питання: наскільки правомірним було подальше витрачання бюджетних коштів на відповідні посади? Такі дії керівника державної установи щонайменше потребують зрозумілого пояснення: кого, коли, на яку посаду і на якій законній підставі вирішили «взяти без конкурсу».
Прийняття на роботу без проведення конкурсу, якщо така процедура є вимогою Закону, є грубим перевищенням повноважень керівника. Такі випадки потребують подальшого детального розгляду компетентними органами, тому що можуть мати ознаки кримінального правопорушення.
Нові працівники перед новими виборамиЄ ще одна обставина, яка робить кадрові рішення Раїси Вожегової особливо чутливими: час їх прийняття.
Інститут наближається до виборів директора. За короткий період часу за директорства Вожегової Р.А. до Інституту була прийнята значна кількість нових працівників, певна кількість яких, за дивним збігом обставин, були або залишаються співробітниками інституту, в якому до недавнього часу Вожегова була директоркою. Тут виникає питання про сумісництво, яке відповідно законодавству є допустимим. Але виникає інше питання: коли саме працівник виконує роботу в кожній із двох державних установ? Перевірити це можна без припущень – достатньо зіставити накази про прийняття на роботу, графіки, відомості про заробітну плату. Питання виходить далеко за межі звичайного трудового спору і потребує окремої правової оцінки щодо використання бюджетних коштів.
Більш того, виникає питання щодо доцільності прийняття такої кількості нових співробітників з точки зору необхідності для забезпечення операційної діяльності Інституту. Напередодні виборів «арифметика» стає важливою!
Формально прийняття нових співробітників не є незаконним, але — лише у разі, якщо не було порушено процедуру прийняття, про що йшла мова вище.
Тому колектив має підстави вимагати максимально простих відповідей: скільки працівників було прийнято за час керівництва Раїси Вожегової, коли саме, на які посади, і хто з них отримає право голосу на виборах директора. Існує лише одна можливість внесення ясності щодо цих питань: зіставлення кадрових наказів, штатного розпису та списку виборців.
Раїса Вожегова і Вчена рада: хто сьогодні керує Інститутом?
Ще один блок претензій колективу стосується повноважень Вченої ради. За словами представників колективу, за керівництва Раїси Вожегової практично усі рішення приймаються нею одноосібно, без належного обговорення та рішень Вченої ради.
Значна кількість питань діяльності Інституту насправді віднесені статутом до компетенції Вченої ради, тому постає принципове питання: чи могла в.о. директора ігнорувати Вчену раду при прийнятті важливих для Інституту рішень?
Для державної наукової установи це не формальність. Керівник, Вчена рада та інші органи мають власну визначену компетенцію. І навіть статус виконувача обов’язків директора не означає можливості перебирати на себе повноваження колегіального органу.
А що з рішенням НААН?Не менш незрозумілою для частини колективу залишається ситуація з виконанням рішень Національної академії аграрних наук.
Йдеться про наказ № 54-к від 18 лютого 2026 року та постанову Президії НААН № 03/02 від тієї ж дати щодо призначення колишнього директора Інституту Вячеслава Соколова радником дирекції СГІ–НЦНС. Працівники стверджують, що за керівництва Раїси Вожегової ці рішення могли бути виконані неналежним чином.
Якщо це підтвердиться, виникає вже дуже конкретне питання: чи може виконувач обов’язків керівника державної наукової установи фактично не виконувати рішення органу, до сфери управління якого ця установа належить?
І якщо рішення НААН не було виконано – то чому і на якій правовій підставі?13 квартир: кому і за що?
Але найбільшого резонансу набула історія зі службовим житлом. На території Інституту ТОВ «Стікон» реалізує житловий проєкт. За інформацією працівників, частина квартир має бути передана СГІ–НЦНС. При цьому колектив, як стверджують його представники, досі не володіє повною інформацією про умови домовленостей із забудовником: скільки квартир отримає Інститут, якою буде їхня площа, де вони розташовані, коли передаватимуться і хто визначатиме їх отримувачів.
10 серпня 2026 року ситуація стала ще гострішою. За словами працівників, саме в.о. директора Раїса Вожегова повідомила колективу про розподіл перших 13 квартир ряду працівників. Для багатьох співробітників ця новина стала несподіваною. За їхніми твердженнями, в Інституті є люди, які перебувають на квартирному обліку по 20–30 років. Деякі з них прийшли сюди молодими спеціалістами, а сьогодні вже фактично стали ветеранами установи.
І тому питання, яке поставив колектив, цілком передбачуване: Чому саме ці 13 людей? Якою була черговість? Чи враховувався стаж? Дата постановки на облік? Склад сім’ї? Наявність дітей? Хто сформував список? Хто його погодив? І де відповідне рішення?Комісія, протокол і кандидатура самої Вожегової
Особливе місце у цій історії займає житлова комісія. Працівники хочуть знати, хто входить до її складу, ким і коли цей склад затверджений, хто був присутній на засіданні щодо 13 квартир та чи був необхідний кворум.
А головне – де протокол? Саме протокол мав би показати, які кандидатури розглядалися, хто голосував і за якими критеріями визначали отримувачів.
Але найбільш чутливим є твердження працівників про те, що серед претендентів на отримання житла є і сама Раїса Вожегова, яка на даний час лише 5 місяців є співробітником Інституту в статусі виконувачки обов’язків директора. Така ситуація потребуватиме особливо ретельної перевірки. Чи брала в.о. директора участь у роботі житлової комісії? Чи була присутня під час розгляду власної кандидатури? Чи впливала на визначення списку отримувачів? Хто голосував за надання житла керівнику установи? Це питання прозорості процедури та можливого конфлікту інтересів, відповідь на яке має міститися в офіційних документах.
Є й інша деталь, яка потребує пояснення. За наявною інформацією, деякі квартири могли визначити не в ЖК «Реал парк», який будується безпосередньо на території Інституту, а в люксовому ЖК «MODERN». Чи передбачає договір із забудовником можливість передачі квартир в іншому житловому комплексі? Чи однаковою є їхня вартість? Хто погоджував таку заміну? І хто саме буде претендувати на житло в іншому об’єкті?Без оприлюднення документів відповісти на ці питання неможливо.
Квартири як лакмусовий папірець
Фактично історія з 13 квартирами стала лакмусовим папірцем усього конфлікту. Тепер працівників цікавить уже не лише те, кому дістанеться житло, а значно ширше питання: хто і за якими правилами сьогодні розпоряджається ресурсами державної наукової установи?
До цього додається проблема квартирної черги. Представники колективу стверджують, що належне ведення та оприлюднення списку працівників, які потребують поліпшення житлових умов, протягом останніх років могло не здійснюватися. Якщо це так, необхідно з’ясувати, які списки існували на момент приходу Раїси Вожегової, чи передавалися вони до відповідної районної адміністрації, як змінювалася черга після цього і на підставі якого документа сьогодні визначаються отримувачі квартир.
Ще один чутливий блок
Окремий пласт переданих редакції матеріалів стосується Раїси Вожегової та її можливих контактів з особами, пов’язаними з тимчасово окупованими територіями. У матеріалах згадуються Володимир Сальдо, Віталій Булюк та колишній чоловік Вожегової Сергій Вожегов.
Ця інформація потребує особливо обережної оцінки. Родинні зв’язки, знайомство або факт спілкування з певною людиною самі по собі не доводять жодного правопорушення. Водночас якщо існують підтверджені дані про господарські, фінансові чи інші зв’язки з особами, діяльність яких пов’язана з окупаційними структурами, вони мають бути перевірені компетентними органами.
Перед виборами Інституту потрібні відповідіУ результаті навколо Селекційно-генетичного інституту сьогодні сформувався цілий комплекс питань, значна частина яких так чи інакше стосується управлінських рішень, прийнятих у період керівництва Раїси Вожегової.
Скільки нових працівників з’явилося напередодні виборів? Кого і чому брали без конкурсу? Хто з них голосуватиме? Чи дотримуються повноваження Вченої ради? Чому виникли питання з виконанням рішення НААН? Хто і за якими критеріями розподілив перші 13 квартир? І яким чином могла сама в.о. директора опинитися серед їхніх отримувачів?
Жодне з цих питань саме по собі ще не є доказом порушення з боку Раїси Вожегової. Але їхня кількість і концентрація напередодні виборів директора роблять мовчання керівництва навколо них дедалі менш переконливим.
Причому відповіді можна отримати без політики, особистих конфліктів і взаємних звинувачень.
Потрібні кадрові накази. Штатний розпис. Протоколи Вченої ради. Документи житлової комісії. Квартирна черга. Рішення НААН. Договір із забудовником. І зрештою – список тих, хто голосуватиме на виборах директора.
Документи або підтвердять претензії колективу, або поставлять у цій історії крапку.Але поки відповідей немає, головне питання залишається відкритим: що насправді відбувається сьогодні у Селекційно-генетичному інституті – звичайна зміна управлінської команди чи «перебудова» установи напередодні боротьби за посаду її наступного директора?
