Відгриміла своїми феєрверками та скандалами Олімпіада в Парижі, яка подарувала нам, як яскраве видовище, так і черговий привід ще раз подивитись навколо і усвідомити, наскільки глибоко ми на дні в питанні розвитку спорту професійних досягнень.
Ще десятки років тому будь-який вид спорту був для нас цікавим та мав свій набір українських імен.
Ми глузували з керлінгу, але мали там своїх спортсменів. Сьогодні, навіть, такі, суто українські види спорту, як бокс і футбол прозябають в невідомості.
А говорячи про наших Одеських спортсменів – то стає дуже печально.
Так, з великим припущенням, ми отримали золоту медаль в командній шаблі і наше місто, як місце навчання Олени Кравацької дає можливість якось до цього золота дотягнутись, але для Одеси, з її можливостями та традиціями – це навряд чи переможна новина.
Дуже гарно, що нашим дітям, в якості прикладу для саморозвитку достатньо буде і Олімпійців з Одеси минулих років. Але дорослі відрізняються від дітей не лише вмінням відрізняти мрії від реальності, але й вмінням відповідати за сої промахи.
Ідея, що на управлінську посаду можна призначити олімпійського чемпіона і це принесе результат, існує багато років. Якихось досягнень в розвитку спорту вона не спровокувала, але за нею непогано приховалися десятки посередніх менеджерів. Так, як спортсмени вони були зірками, але то в боротьбі з самим собою чи протистоянні з суперником.
А ось як наладити роботу, зв’язок з державою та спонсорами – цього навряд чи навчишся в секторі для стрільби.Але справу було зроблено, і в Одеській області президентом регіонального підрозділу Національного Олімпійського комітету обрали Миколу Мільчева.
Спортсмена, який лише один раз в 2000 році зміг вибити 150 очків та отримати золото. Всі наступні роки не він особисто, ні його вихованці та і не піднялися вище 4 місця.
Здавалося, можливо, людина амбітна та організована, має тісні контакти та може розвити Олімпійській комітет в регіоні? Але важко чекати чогось амбітного від спортсмена, у якого на авіаперельоті вкрали олімпійську гвинтівку і тому він програв наступні комерційні змагання.
Отже Одеський НОК отримав закомплексованого спортсмена, який не розвивав ні олімпійський офіс, ні співпрацював з федераціями.
Результат – ми всі бачимо. Дякуємо Олені Кравацькій, що цінить наше місто як і рідні Чернівці. Що цінить Микола Мільчев – до сьогодні залишається загадкою.
фыафы афыа фы афы а