Політичне життя в Україні не зупиняється ні на хвилину. Навіть в умовах військового стану. І це добре, тому що стає внутрішнім запобіжником виникненню будь-яких автократій.
Єдине що декілька дратує — у нинішній опозиції не так багато місць де себе проявити: Притула вже всі «Байрактари» зі супутниками застовбив, Тимошенко достатньо змінити зачіску, щоб сільський електорат її знову обрав головною вчителькою. А колишні ОПЗЖшники і зовсім намагаються зробити вигляд, що їх ніде немає.
Ось і змушені «головні опозиціонери» з ЄС стрибати через макітру, щоб хоч якось підтвердити своє реноме. Звідси і всі ці «бурчання» щодо визиту Зеленського до Херсона від одеського єсешника Потапського, і скульптурні ультиматуми Гончаренко і перейменувальний свербіж Вагапова.
Молодим партійцям на місці не сидиться — пішли чіпляти наліпки на місця, де обслуговують рос.мовою.
Що ж, почекаємо ще більш «потрібних» ініціатив на кшталт змін слів у гімні чи гербі Одеси.
фыафы афыа фы афы а