Акторка, режисерка, викладачка драматичного мистецтва та кіно, мати. Після одеських та київських театральних підмостків Олена Завгородня підкорює празькі. Про життя та творчість в центрі Європи вона розповіла кореспонденту телекомпанії А1 Ганні Коренєвої.
Я не планувала їхати до Праги. Ми прямували до Франції до подружки нашої сім’ї. Чесно кажучи, я довго не хотіла покидати Київ, але родичі настояли. І ось ми – жінки-діти — відправились в маленьке французьке містечко з населенням 100 тисяч, де не має театру! Я сказала, що з моїм темпераментом буде складно жити без активної творчої діяльності. І ми, зробивши по дорозі зупинку в Празі, залишились тут. Я дуже задоволена цим. Столичне місто — це завжди багато можливостей в різних напрямках.
Вже на при кінці березня я зіграла перший перформанс Prague Shakespeare Сompany Divadlo Na Prádle( це єдиний в Празі американський шекспировський театр). В театрі Pod Palmovkou поставила казку для дітей, в якій зайняті українські та чеські артисти. Зробила три перформанса з дітьми та дорослими. Чеський центр надав стипендію для постановки вистави Waiting For The H (В очікуванні людини )за мотивами п’єси Беккета «В очікуванні Годо». Там грають 4 чоловіка , у нас — 4 жінки. Саме в Празі народилася ця тема. Я написала сценарій, підготувала відео для постановки. Музичне оформлення зробив мій чоловік Іван Завгородній. До речі, наша вистава он-лайн відкривала фестиваль Київ Травневий.
Сарафанне радіо дуже допомогло знайти можливості для праці і цікавих людей. Зараз співпрацюю з Prague Shakespeare Сompany . В цій компанії я пройшла інтенсивний акторський курс. У нас були чудові викладачі з Нью-Йорку, Лос-Анджелесу, Санта –Барбари. Дякую Guy Roberds, Jessica Boone (вони — засновники Prague Shakespeare Company) Eric Samson’s, Elissa Levitt , і ,звичайно, Bob Вountreaux . Ці приголомшливі люди, актори взяли під своє крило українських творців, які тепер творять в українському «Theatre Yellow & Blue». І ще хочу висловити свою подяку Karel Hermanek та Nicol Kouklova — це неймовірна талановита акторська пара, яка допомагала нам облаштуватися в Празі в побуті і не тільки. А ще дуже вдячна Misha Tomashova – чудовій актрисі мьюзиклів і прекрасній людині, актору, фотографу Stanislav Callas.
Мовного бар’єру, можна сказати, не було. Хоча в мене був лише шкільний рівень. Коли твої відчуття зашкалюють, і треба їх передати також мовою, то мозок допомагає , англійські речення вискакують самі по собі. Моє досягнення – це одразу шекспірівська мова! Яку навіть не всі американці розуміють. Я зіграла три ролі. Моя мрія – «Сон в літню ніч» Іпполіта – королева амазонок, жінка Тезея. Потім у виставі Генріх IV було дві ролі – хазяйка трактиру і батько головного героя. В Prague Shakespeare Сompany мені допомагали з мовою артисти, режисери.
Тут в Празі — нове життя, цікаве в творчому плані, але складне с приводу законодавства Чеської Республіки. Треба бути дуже уважним в підготовці необхідних документів , що стосується медичного страхування, фінансів, житла тощо. Якщо порівнювати театральну діяльність в Україні і тут, то в Чехії у мене було багато «вперше». Я вперше поставила виставу з дорослими, вперше написала сценарій, сама складала відео, костюми, художнє рішення. С точки зору моєї професії , а у мене дві освіти: актриса театру і кіно та режисер шоу-програм та масових видовищ, зараз я працю в обох напрямках. Придумала назву українського театру Yellow&Blue. Вже є артисти, з якими зіграли декілька постановок. Сиджу на темі анімації. Ловлю натхнення. Вже є деякі картинки. Отже ідеї, розробки маю, шукаю стипендію для підтримки. Восени поїду до Києва зіграти в Жовтневому палаці виставу «Повернення блудного батька» Іллі Ноябрьова, яку готували до 1 квітня, але прем’єру зі зрозумілих причин перенесли.
Хотіла би я, щоб моя донька стала акторкою? Саша вже виходила на сцену в професіональному театрі з професіональними акторами не раз, навіть тут. Але хоче вивчати режисуру, продюсерство. Не знаю, можливо для неї Прага — буде лише невеликою зупинкою в житті. Але зараз вона ходить до чеської школи, вивчає язик, має успіхи в навчанні з різних дисциплін.
А в моєму житті зараз багато Шекспіра, чому я шалено рада. Він щось робить із артистом на ментальному і духовному рівні. Змінює мислення.. В мене була мрія зіграти «Сон в літню ніч» в Україні, але вона здійснилась в Празі та ще мовою оригінала! Бажаю всім, щоб збувалися мрії, щоб швидше настав мир, щоб кожний знайшов своє призвання!
І ще хочу відзначити, що без підтримки сім’ї, моєї мами Валентини Колесніченко, брата Дениса Колесніченка і сестри Олександри Колесніченко, а також близьких людей було б дуже важко починати все з самого початку в іншій країні. Бережіть себе і один одного! Дякую ЗСУ за те, що кожного дня ми можемо телефонувати і чути рідні голоси, так як вся моя сім’я — в Києві, а ми — в Празі.
фыафы афыа фы афы а