«Фортуни колесо крутитися не втомиться: скинутий буду я з висот, принижений; тим часом інший — піднесеться, прокинеться, все тим же колесом до висот вознесений».
В Одеському Національному театрі опери та балету 5 та 19 березня о 16:00 відбудеться подія: сценічна кантата немецького композитора Карла Орффа.
За 1 годину без антракту глядач опинеться в іншому світі минливої Фортуни.
У головних ролях: тенор — Олександр Прокопович, баритон — Богдан Панченко, сопрано — Аліна Ворох.
Диригент-постановник — головний диригент театру В’ячеслав Чернухо-Воліч
Режисер-постановник — Герард Мостерд
Прем’єра відбулася 28 і 29 лютого 2020 року
Основою сценічної кантати «Carmina Burana» (1936 – 1937) К. Орфа стали 24 вірші з однойменної збірки середньовічної поезії. Назва «Carmina Burana» в перекладі з латині означає «Пісні Бойерна» і відповідає назві оригінального манускрипту «Codex Buranus», який було знайдено в 1803 році в бенедиктинському монастирі Бойерн.
Автори віршів – поети та ченці-втікачі, студенти та школярі, що мандрували по світу і писали латинською, старонімецькою та старофранцузською мовами.
Пісенні і оркестрові номери, що зіставлені контрастно одні одному, представляють собою різноманіття картин світу: в одних оспівуються радості життя, щастя, неприборкані веселощі, краса весняної природи, любовна пристрасть, в інших – нелегке життя ченців і мандрівних студентів, іронічне ставлення до власного життя, надія на прихильність Фортуни.
Основним філософським стержнем кантати стали роздуми про те, що людина з усіма своїми маленькими радощами і журбою – лише іграшка в руках примхливої долі, символом непостійності якої є Колесо фортуни, що постійно обертається.
У 1934 році Орфф випадково познайомився з каталогом вюрцбурзького антикваріату. У ньому він наткнувся на назву «Carmina Burana, латинські та німецькі пісні і вірші з бенедиктинсько-бойернського рукопису XIII століття, видані І. А. Шмеллером».
Цей рукопис, що не мав назви, складений близько 1300 року, перебував у Мюнхені, у придворній королевській бібліотеці, зберігачем якої в середині XIX століття був Йоганн Андреас Шмеллер. Він видав його у 1847 році, давши латинську назву Carmina Burana, що означає «Бойєрнскі пісні» за місцем знахідки на початку XIX століття в бенедиктинському монастирі в передгір’ях Баварських Альп.
Книга користувалася великою популярністю і менш ніж за 60 років витримала 4 видання. Назва «з магічною силою прикувала мою увагу», — згадував Орфф. На першій сторінці книги була поміщена мініатюра із зображенням колеса Фортуни, в центрі його — богиня вдачі, а по краях — чотири людські фігури з латинськими написами. Людина нагорі зі скіпетром, увінчана короною, — «царюю»; справа, що поспішає за впавшою короною, — «царював»; простягнений внизу — «той, що без царства»; зліва, спинається вгору, — «буду царювати».
І першим було поміщено латинський вірш про Фортуну, мінливу як місяць:СФортуни колесо крутитися не втомиться: скинутий буду я з висот, принижений; тим часом інший — піднесеться, прокинеться, все тим же колесом до висот вознесений.
Орфф відразу ж уявить собі новий твір – сценічний, з постійною зміною яскравих контрастних картин, з співаючим і танцюючим хором. І тієї ж ночі зробив намітки хору «Я оплакую рани, завдані мені Фортуною», який потім став №2, а наступного дня, вранці написав інший хор – «Мила бажана весна» (№5).
Творіння музики йшло дуже швидко, зайнявши лише кілька тижнів, і до початку червня 1934 року «Карміна Бурана» була готова. Композитор зіграв її на роялі своїм видавцям, і ті прийшли від музики у захват.
Однак робота над партитурою завершилася лише 2 роки потому, в серпні 1936-го. У середньовічному збірнику «Карміна Бурана» міститься більше 250 текстів. Їх автори – відомі поети і ченці, студенти і школярі, що блукали з міста в місто, з країни в країну (по-латині їх називали вагантами) і писали на різних мовах – середньовічної латині, старовинному німецькому, старофранцузском.
Використання їх Орфф вважав засобом «викликати душу старих світів, мова яких був виразом їх духовного змісту»; особливо його хвилювали «захоплюючий ритм і картинність віршів, співуча і єдина в своєму роді стислість латини».
Композитор відібрав 24 тексти різної довжини – від одного рядка до декількох строф, різних за жанрами і змістом. Весняні хороводи, пісні про кохання – піднесене, сором’язливе і відверто чуттєве, пісні застільні, сатиричні, філософсько-вільнодумні складають пролог під назвою «Фортуна – володарка світу» і 3 частини: «ранньою весною», «В шинку», «Суд любові».
фыафы афыа фы афы а