Новий тиждень в Одесі розпочався з шокуючої новини

Новий тиждень в Одесі розпочався з шокуючої новини – голова військової адміністрації області розглядає питання створення міської військової адміністрації.

Відразу скажемо, говоримо про це лише як відповідь на чутки, бо, навіть, не уявляємо, що кандидат юридичних наук може думати врозріз з законодавством України.

Але, якщо ЗМІ починають щось поширювати, то треба на це відповісти.

Сам інститут місцевих військово-цивільних адміністрацій з’явився як відповідь на повне юридичне та політичне безвладдя перших місяців АТО, коли обрана влада в містах, а це не лише мери, а й депутати відповідних рад,  себе повністю дискредитувала, а обрання нових представників місцевого самоврядування стало неможливим через бойові дії.

Одеса, навіть, при постійної ракетної та іншої терористичної загрозі з боку росії ніяк не відповідає цим умовам. Так, до мера є численні питання з боку як суспільства, так і правоохоронних органів, але поки підстав для його зняття не існує, а у разі їх появлення – є чітка законна процедура з призначенням в.о. міського голови. Ті, хто пам’ятають 1998 рік і президентський Указ Кучми, щодо призначення М. Белоблоцького в.о. міського голови Одеси, знають, що вже після цього законотворці врегулювали це питання і, наприклад, у 2013 році, коли О. Костусєв написав заяву на звільнення, в.о. міського голови за законом став О. Бриндак, як секретар міської ради. То ж 57 депутатів Одеської міської ради (при необхідності кворуму в 33 особи) за законом також захищають місцеве самоврядування в Одесі.

Що ж стосується військових адміністрацій, як державної гілки влади в воюючій країні. То в Одесі вже існують дві військові адміністрації – це обласна та районна. Говорити про необхідність створення ще одної окремої – це визнання, що перші дві не справляються зі своїми, дуже розширеними, обов’язками.

Тож, єдине, де може існувати в системі державного управління потенційна Одеська міська військова адміністрація – так це окреме управління, чи відділ, чи сектор в рамках вже існуючих ОВА чи ОРА. Але їх повноваження та фінансування залишаться в межах бюджетів цих «материнських» органів державної влади.

Зрозуміло, що при великих амбіціях та бажанні можна все, бо закони пишуть люди. Але міняти потрібно буде все, від Конституції та, з таким важким трудом погоджені з ЄС закони про місцеве самоврядування та вибори до інструкцій Державного Казначейства, що скоріше за все ця ідея закінчиться саме сектором в управлінні по зв’язкам з місцевим самоврядуванням.

І справа, навіть, не в Труханові…