Здавалося, екологічні проблеми та питання обмеження викидів “парникових газів” вже декілька десятиліть входить в порядок денний як окремих країн, так і міжнародних інституцій, а пандемія 2020 року значно знизила темпи виробництва та використання вуглеводню. Та вчені констатують стрімкий розвиток кліматичної кризи.
У новому звіті уряду США йдеться про те, що у 2021 році рівень океану, а також кількість парникових газів, були найвищими за всю історію спостережень.
Згідно з даними, концентрація парникових газів в атмосфері у 2021 році склала 414,7 частин на мільйон, що на 2,3 частини вище, ніж у 2020 році, а рівень моря досяг нового рекорду, підвищившись на 97 міліметрів вище за середнє значення в 1993 році, коли почалися супутникові вимірювання.
Разом з тим, глобальна температура поверхні зросла з 1970 р. швидше, ніж за будь-який інший 50-річний період протягом принаймні останніх 2 тис. років.
Навіть Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш відзначив, що погоджений ще у 2015 році на міжнародному рівні поріг – на 1,5 градуси до кінця XXI ст. може вже бути досягнений найближчим часом, а експерти МГЕЗК попереджають, що мова вже іде про глобальне потепління на 2°C за 40-70 років.
Чим це загрожує?
Згідно з дослідженнями вчених із Китаю, США та Європи, до 2070 р. близько 3 млрд людей ризикують опинитися в умовах, непридатних для проживання. Нині лише 0,8 % території планети має середні річні температури вище 29°C.
Якщо шкідливі викиди і надалі зростатимуть, це може поширитися на 19 % території планети до 2070 р. за найгіршим сценарієм.
Але справа не тільки в температурі. Наприклад, зміна клімату посилює природне виробництво води – її кругообіг. Це спричиняє інтенсивніші опади та пов’язані з ними повені, а також посилення посухи у багатьох регіонах.
У прибережних районах протягом усього XXI ст. спостерігатиметься постійне підвищення рівня моря, що сприятиме частішим і сильним прибережним затопленням у низинних районах та прибережній ерозії.Екстремальні події на рівні моря, які раніше відбувалися раз на 100 років, можуть траплятися щороку до кінця цього століття.
Україна: вибір між екологією та економікою
В Україні найбільше метану (один з “парникових газів”) продукує енергетичний сектор – 66 % від загального обсягу. З них 49 % – нафтогазовий сегмент та 17 % – вугільний. Частки сільського господарства та сектору відходів становили 13,7 та 15,4 % відповідно.
Найбільшими джерелами викидів метану в енергетиці є процеси видобутку, транспортування, зберігання, розподілу та споживання нафти і природного газу, а також видобуток вугілля (викиди шахтного метану).
Протягом останніх п’ятьох років викиди метану в Україні зростають переважно у секторі відходів та у сільському господарстві.
Понад 40 країн світу на кліматичному саміті COP 26 у Глазго зобов’язалися поступово відмовитися від використання вугілля в енергетиці. До цієї ініціативи приєдналися Канада, Польща, В’єтнам, Чилі, а також Україна, де вугільна генерація становить близько третини потреб країни в електроенергії.
Яким чином будуть компенсовані ці потужності — світова спільнота ще не знайшла єдиної відповіді. А такі країни як Китай, Австралія, Індія, США – цю ініціативу не підтримали.
Стратегія ЄС
Європейський зелений курс є дорожньою картою заходів, що мають трансформувати Євросоюз на ефективну, стійку та конкурентоспроможну економіку, визначає засоби перетворення Європи на перший у світі кліматично нейтральний континент до 2050 р.
ЄЗК створює як нові можливості, так і нові ризики для європейського та українського бізнесу. З огляду на широке коло напрямів, охоплених ЄЗК, він матиме суттєвий вплив на нашу торгівлю та економічну співпрацю з ЄС. Україна є надійним партнером ЄС стосовно зеленого порядку денного та ЄЗК, підтвердженням чого є ухвалення амбітного НВВ2, де заплановано зниження викидів на 65 % до 2030 р. порівняно з 1990 р.
Досягнення цієї мети передбачає узгодження напрямів зеленої трансформації країни з відповідними галузевими стратегіями і політиками у тісній співпраці з ЄС.
фыафы афыа фы афы а