Доба минула після відставки Максима Марченка з посади голови Одеської ОВА, а суспільство наче і забуло подію. Ні, окремі активісти ще намагаються докинути каменя у спину, але за винятком Марка Гордієнко роблять це без належного ентузіазму.
Навіть, гроза одеських чиновників, Наталя Пранжу якось буденно повідомила про цю відставку.
І не даремно. Саме призначення Марченко на цю посаду було лише волінням часу – потрібен був військовий на цій посаді – і ось його знайшли в 28 бригаді. Інші вже мали посади, що не потрібно розмінювати. А за рівнем впливу, ще тоді було зрозуміло, що ні Труханова ні Гриневецького ця фігура «переїхати» не зможе. Як і не сподівалися різні громадські активісти і фінансово-спроможні забудовники.
Що ж, треба констатувати, що за останні 25 років крісло на проспекті Шевченка перетворилося на умовність – або ти щось намагаєшся міняти і тоді всі будуть проти тебе, або просто граєш роль «весільного генерала». За таких умов, посада першого зама виглядає, навіть, перспективнішою.
фыафы афыа фы афы а