На тлі останніх корупційних скандалів, що стають візитівкою регіону, не можемо не поділитися думками, що ще сто років тому дозволили звернути вектор Європейської моделі управління до, дійсно, ефективного алгоритму протидії «незаконному збагаченню».
Тому що, всі ці мери губернатори та їх численні заступники, а також податківці, воєнкоми та, навіть, прокурори та судді — всі вони та їх «чорні лапи» притаманні будь-якому суспільству, або державі. Але, цитуючи братів Вайнерів, скажемо, що «якість суспільства характеризується не наявністю злодіїв, а вмінням влади їх знешкоджувати».
То ж, не будемо вигадувати велосипед, а просто нагадаємо, що кращім засобом для боротьби з корупцією є відкрита конкуренція. Бо, ні поліція, ні прокуратура, ні антикорупційна агенція з її штатом та повноваженнями, та, навіть, слідчий СБУ не зможуть знайти стільки компромату, ніж простий конкурент по бізнесу чи владі. І все це, цілком безкоштовно для держави. Лише записуй та перевіряй свідчення.
Саме тому, й досі в Україні нема законів, щодо участі громадян в формуванні державної та місцевої політики. Хоча на цьому і наполягає Європа останні 20 років, що ми прагнемо до ЄС. Тобто, змінювалися президенти, прем’єри та інші посадові особи, але бажання вирішувати «в тиху» залишається й досі. Немає конкуренції у справі призначень на посади, закриті бази прийняття рішень. А потім ми дивуємося, як хтось купив віллу в Іспанії чи привласнив кошти з будування лікарень.
Дійсно, в цих умовах, найбільш гарячі голови почнуть розповідати про приклад Китаю, але, попре всі жорсткі міри, в цій країні залишається високий рівень корупції. Що Кітай, навіть, у нас, в умовах війни, продовжують красти, схематознічати та брати хабарі.
Корупція боїться розголосу – цей принцип сформований ще на початку минулого століття дозволив Європейськім державам значно знизити ризики цього явища. То може прийшов час і України не просто «дивитися на хвіст собаки», а вже приймати профілактичеі заходи…
фыафы афыа фы афы а