З початком мобілізації в росії з новою силою почали вестись розмови про плани агресора провести операцію по захопленню Одеси.
І це цілком природньо — наше місто є крупним транспортним вузлом та має важливе стратегічне значення як у військовому, так і економічному сенсі.
Звідси ворог може намагатися побудувати коридор до Придністров’я, що наддасть йому додаткових можливостей. Більш того, опинившись у тилу наших Збройних Сил він потенційно може переломити хід війни. Тож загрозу не треба недооцінювати.
Але, разом з тим, слід зауважити, що ця війна демонструє перевагу не скільки кількості особового складу або техніки, а саме їх якості. Часи, коли на полі бою вирішувала навала живої сили закінчилися ще у середині минулого століття.
Мало мати десятки тисяч озброєних вояків, потрібно ще доставити їх до місця, захистити від ворожої артилерії та бути впевненим, що вони розуміють, як поводитись в умовах, що постійно змінюються.
Тому будь який десант — морський, повітряний або їх гібридне поєднання, без відповідного вишколу та вогневої підтримки стане лише легкою здобиччю для бойових розрахунків, як ППО так і протикорабельних гармат та ракет.
При тому, що після втрати крейсеру “москва” у ворога не залишилось засобів дієвого прикриття десанту. В таких умовах розпочати відповідну операцію може лише божевільний авантюрист, або, що більш реально, воєначальник, що має точну інформацію про місця розташування батарей та дивізіонів і план по їх знешкодженню за допомогою різних інструментів, включаючи ДРГ.
Ось чому не треба недооцінювати загрозу та не втрачати пильність, пам’ятаючи, що на війні, навіть, негативний досвід може лягти в основу успішних операцій.
фыафы афыа фы афы а