Художник, активіст пражського руху «руські проти путина», куратор благодійного проекту «Школа культурної молоді», де вивчають язики, готуються до школи, малюють, співають, грають в шахи і смачно обідають десятки українських дітей, Антон Літвін розповів свою історію кореспонденту телерадіокомпанії А1 Ганні Коренєвої.
Я залишив росію в 2015 році, але почав готуватися до від’їзду в 11-тому. Одну причину неможна назвати – цілий комплекс. Головна – це відчуття, що починається повернення назад до СРСР. Мені зовсім не хотілось туди ні самому, ні дітям. Плюс я дуже втомився від руських людей. Можна скільки завгодно говорити про русофобію, але річ не в тому. Москва в 2000-2010 рр перетворилась на місто, де кількість, м’яко кажучи, простих людей стала зашкалювати, втомляти. Маю на увазі, тотальну відсутність культури в людях на дорогах, в магазинах, на вулицях. Хамство, лихослів’я стали нормою. Я не хотів це терпіти і в цьому брати участь. І ще до того , якщо пам’ятаєте, коли пройшла рокіровка: медвєдєва змінив путін без виборів, я відчув, що все скінчилось. Я навіть влітку 11-го року як художник створив про це відео «Кінець»( є в інтернеті) і почав готуватися до від’їзду.
З Чехією мене багато пов’язувало: я тут робив виставки, знімав рекламу. Але зараз більш займаюсь кураторством. Сподіваюсь, що згодом буде час і на мистецтво.
Тут, в Празі я почав зніматися в кіно. Це був спосіб заробити. Крім того, для мене це був спосіб, в тому числі, вивчити чеську історію. В Чехії знімають дуже багато байопіків – біографії відомих чехів і реконструкції історичних подій. Під час зйомок опиняєшся в епіцентрі подій 20 століття, і це допомагає інтеграції в суспільство. Також в певний момент це приносить непогані гроші, і після масовки існує зростання.
Проект Культурус я започаткував ще на батьківщині в 13-році. Провів 2 фестивалі в Празі. Потім під шапкую Культуруса почали з’являтися проекти для мігрантів , пов’язані з історією Чехії. Я зрозумів, що ми – люди, які народились в СРСР, крім основних віх, нічого не знаємо.
Тому був організований курс лекцій як живе і звідки пішло сучасне чеське суспільство. Оскільки життя в еміграції, особливо на початку, дуже складне психологічно, я придумав проект «Анонімні емігранти», коли люди приходили за психологічною підтримкою.
Те, що путін розв’яже повномасштабну війну, сумнівів не було практично ні в кого. А ось, що вона вестиметься таким варварським способом, стало несподіванкою. Ніхто не очікував, що це буде в стилі 20 століття: не вистачає точності в стрілянині, використання забороненої зброї, поведінка солдат, хоча солдатами їх складно назвати. Шок був від цього. Що це буде війна не IT-технологій, а підуть танки і полетять літаки, почнуться бомбардування.
Зрозуміло, що путін це гітлер, який ненавидить Україну як націю. Це було гірке підтвердження, що росія рухається по шляху самоліквідації, але коли це відбудеться – зовсім незрозуміло.
Коли почалась повномасштабна війна, ми провели 5-тисячну акцію «руські проти путіна». За цією назвою крилося, як ми в Чехії опинилися, що в нас у голові, що ми проти війни і бажаємо поразки росії і перемоги України в цій війні.
Вийшло 5 000 — це кожен шостий з 30 тисячної російської діаспори в Празі. Було вирішено цей потенціал використати не на маленькі волонтерські справи, чергування на вокзалах чи збір речей, а відкрити великий корисний довготривалий проект.
Я вирішив, що треба зробити упор на підлітків, спираючись на власний досвід (моєму молодшому сину 13 років). Я розумію, що йому було б потрібно, якби він опинився в чужій країні без язика, без батька. Тут кожен день важливий – йде формування особистості. Мені здавалось, що треба зосередити увагу як раз на школярах середніх-старших класів.
З числа празького антивоєнного комітету ми зібрали волонтерів, які були готові викладати програмування, шахи, малювання, спів, англійську. Для дітей та їхніх мам ми відкрили безкоштовні курси чеської мови. Перша лекція з чеської для дорослих зібрала в Карловому університеті майже 100 бажаючих. Виступаючи перед українськими жінками, я сказав, що цей проект організований руськими в Празі на благодійні внески росіян, які тут живуть, що ми поїхали від путіна хто коли.
І якщо вас це коробить, можете піти, ми вас зрозуміємо. Ми вдячні, що ви в нас не плюєте і не кидаєте камінням. Відчуття вини було величезне. Очі неможна було підняти, слухаючи розповіді людей, які вирвалися з гарячих точок війни. Психологічно було важко, але це давало сили працювати далі.
Школа як освітній центр для дорослих, де розповідалось про історію Чехії, існувала давно 4-5 років на гранд магістрату Праги. На її базі сформувалась Школа культурної молоді.
Сьогодні ми відкрили ще спортивні секції, проводимо психологічні консультації а також підготовку до школи з основних предметів: математика, фізика, хімія. Зараз почали з’являтися українські викладачі, які співпрацюють з нами.
Крім того, щоб полегшити життя мамам, ми організували три рази на тиждень харчування для дітей від українського бістро «Щелкунчік». До речі, хазяйка – росіянка Ольга на дверях кафе розмістила об’яву, що вхід тим, хто підтримує російську агресію в Україні заборонений.
Вважаю, що моя місія — показати, що руські можуть бути пристойними людьми європейського типу.
фыафы афыа фы афы а