17 листопада, в день річниці бархатної революції в Чехії, в просторі пішохідної зони Вацлавської площі відкрилась виставка портретів дітей з України видатного чеського фотографа, професора Їндржиха Штрайта. А напередодні в Лейка галереї відбулась його лекція «Зупинити час».
Наш кореспондент Ганна Коренєва поспілкувалась з автором проекту.
Професор творчої фотографії Сілезького університету міста Опава Їндржих Штрайт все своє життя присвятив документальному фото. Його завжди цікавили соціальні теми: як живуть люди на селі , за ґратами, в малих етнічних групах, безхатченки тощо. Він видав 60 фотоальбомів, провів більш ніж 1350 персональних виставок. Його роботи знаходяться в музеях та галереях по всьому світу.
Пане професоре, як народилась серія портретів українських дітей?
Запросила мене директора благодійного фонду, який опікується українськими дітьми, щоб зробив портрети дошкільників. Вийшла велика серія, але для проекту вибрали п’ять фотографій – п’ять портретів, які народилися під час відвідування дитячого садка. З українцями близько познайомився два роки тому, коли працював над проектом «Меншини Чеської республіки»: українська, в’єтнамська, грецька, ромська і польська. З кожної теми був виданий каталог. Я дуже радий фотографувати ці меншини, тому що можу відвідати родини, познайомитися з ними та їхньою культурою. Це дуже важливо. Мене цікавило, як вони сприймають Чеську республіку, а також, як досталися до ЧР. Деякі залишилися жити тут: побудували будинок, утворили родину. Інші приїхали лише працювати. Фотографував людей різних професій, в основному робочих спеціальностей. Також зробив виставку, яка називалася «Люди з далека».
Скільки часу приділяєте фотографуванню, а скільки викладацькій діяльності?
Скоріше весь час би фотографував, але також дуже радий навчати студентів. Я викладаю все життя. С початку — в початкових школах, потім – у вищах (наприклад, 10 лет на факультеті кіно-телебачення в Празькій Академії музичного мистецтва ), зараз — на факультеті творчої фотографії в Сілезькому університеті.
В чому головний секрет відмінної фотографії?
Це дуже просто: любити людей, і все піде само. Головне, наладити з ними контакт.
Яка у Вас камера?
Я раніш дуже багато знімав чорно-білу фотографію. Фотографував Leica. А коли прилетів до Бразилії, де мав декілька виставок, сказав собі, що Бразилія така кольорова! Від тоді фотографую Canon. Головне для мене, як документаліста, щоб камера була надійною. А також, звісно, ланцюжок око-рука-серце!
В Вашій біографії написано,що перший імпульс до фотографування дістав від батька. Що то було?
Батько сам фотографував. Я бачив, як він працює. Але він не був професіональним фотографом, працював у школі. Це було таке сімейне захоплення. Мені подобалось дивитись, як батько проявляє плівку, як друкує фотографії. Я сам почав фотографувати в старших класах. Пізно, але інтенсивно і постійно, постійно, постійно.
Із лекцією «Зупинити час» ви подорожуєте по Чехії та Моравії. З чого вона складається?
Я представляю фотографії з різних проектів. Мій учень і колега Станда склав пісні, на які його надихнули мої фото. Так ми разом склали програму розповідей з пісенним супроводом. Головна тема, з якої почав, — село. Не так є багато людей,що знімають селян, їх побут, щоденну працю. Я все життя прожив у селі, тому для мене це природно. Головне, знайти контакт. Завжди є люди, які хочуть, щоб їх фотографували, і навпаки категорично проти цього.
На яких фотопроектах зараз працюєте?
Останнім часом працював на 4 проектах. Вважаю, що це цікаво. Тому що коли працюєш на одному проекту, можеш відпочити від паралельного, подивитися на інше середовище, познайомитися з іншими людьми. Я дуже радий працювати одночасно на багатьох проектах. Од того дістаю натхнення. Від людей, яких зустрічаю, від життя, від фотографічної активності.
фыафы афыа фы афы а